Контакты | Карта сайта | Размещение рекламыСделать стартовой | Добавить в закладки | RSS
Поиск по сайту
Полезное
Наши друзья
Статистика

Путеводитель по сайту » Библиотека Современника » Бессмертные творения » Чорна рада

Добро пожаловать на портал "Библиотека Современника!"

   

Чорна рада

У першій половині ХIХ ст. Олександрівка була невеличким містечком, що налічувало близько трьох сотень дворів із населенням півтори тисячі чоловік. Міхалу Грабовському належав тут чималий наділ землі, маєток, який дістався від батька, і 229 кріпаків чоловічої статі. Документи свідчать, що вже на самім початку 1830-х він був одружений на Кароліні Росцішевській, доньці чигиринського поміщика (дітей, щоправда, подружжя не мало). Судячи з усього, господар маєтку був радий гостеві: в розмовах з’ясувалося, що їх обох захоплюють старовина, народні перекази й пісні, та й у поглядах на літературу вони виявилися однодумцями. Про радість же Пантелеймона годi казати!

Олександрівські «труди і дні» П.Куліш вважав такою важливою віхою свого життя, що і в листах, і в мемуарах приділяв їм винятково багато уваги. Ось його «Хутірська філософія» 1879 року: «Він (М.Грабовський ) влаштував мене поруч зі своїм кабінетом, у кімнаті, вікна якої виходили в парк, і прожив я в нього кілька тижнів, у такому захваті щастя, яким хіба що повниться душа праведника в Господа на небесах. … Грабовський писав новий роман, я малював з натури, або ж — приводив до ладу написане на льоту з уст народу.

Він мені читав щоразу написане ним зранку; я показував йому мої ескізи або читав народні перекази,думи, пісні і дещо зі своїх, звісно, дуже поганих вигадок…» В Олександрівці П.Куліш обійшов усі хати, пасіки й левади, записуючи пісні, легенди, оповіді про старовину. Пізніше вони з’являться на сторінках його «Записок о Южной Руси» (1856). «Я теперь хожу, как пчела по сотам, — писав Куліш 31 липня 1843 р. в Київ своєму покровителю Михайлові Юзефовичу, — где только встречу седую бороду, не отойду от нее без того, что не выжать из нее пахучего цветка народной поэзии, или в предании, или в песне. Изучение этих малороссийских антиков так же меня совершенствует, как совершенствуют живописца антиков скульптуры»…

В Олександрівці формується та подиву гідна життєва програма Куліша, яку він із «бенедиктинською» наполегливістю й працездатністю реалізовуватиме в наступні роки, долаючи при цьому безліч перешкод і докладаючи неабиякi зусилля. В тому ж листі до Юзефовича знаходимо зізнання про намір написати дослідження про Коліївщину. Авторитети Пантелеймона не лякають: він вельми критично (і навіть зухвало) висловлюється про студії М.Максимовича, присвячені Коліївщині. Не зупиняє його задуми й те, що історію гайдамаків пише в Одесі А.Скальковський.

Куліша переповнюють молоді сили, честолюбні плани, благородні бажання послужити своєму народові. Того ж 1843 р. він писав московському історикові М.Погодіну: «Замышляю я так много, что иногда боюсь, не слишком ли я самонадеян? Во-первых, хочу издать (с помощью некоторых особ) все малороссийские летописи с возможно полными комментариями; во-вторых, издать малороссийские песни, которых много собрано лично мною в народе; в-третьих, издать народные предания, легенды, мифологию, пословицы и всякую мелочь, в-четвертых, издать Историю Малороссийских фамилий, как огромный сборник материалов для истории; наконец, в пятых, написать на основании всего этого Историю Малороссии, если почувствую, что буду к этому годен».

Але й на цьому Куліш не зупиняється. Свою програму він доповнює, плануючи видати величезну працю під загальною назвою «Жизнь малороссийского народа». Якщо б це вдалося, «это была бы достойная жертва любви к родине и важная услуга Малороссии, России, всему Славянскому миру и всем ученым вообще». Реалізувати задумане П.Куліш розраховував за 10-15 років, добре усвідомлюючи масштаби й значення майбутньої роботи.

В Олександрівці він написав поему «Украйна» — принаймні, велику її частину («писав я її в нього (Грабовського) над кабінетом», — повідомить П.Куліш у листі до Ю.-І. Крашевського). Свою «Украйну» він задумував як епос на зразок Гомерового, як історію народу, складену з історичних дум і пісень. Якщо ж якийсь фрагмент цієї історії виявлявся не оспiваним у народній поезії, Куліш сам заповнював прогалину стилізацією під думу.

У цей же час триває робота над задумом «Чорної ради». Невдовзі перед приїздом до Олександрівки (27 квітня 1843 р.) Куліш повідомляв М.Юзефовича, що в нього з’явилася «ідея нового роману». «Это явление неожиданно озарило для меня художественным колоритом несколько страниц нашей истории». В олександрівській «лабораторії» цей задум поступово оформлявся, обростав матеріалом, увиразнювався в деталях. Вiдтак уже в грудні 1843 р. П.Куліш міг радісно «відзвітувати» Юзефовичу: «Я теперь работаю беспрестанно и, кажется, с успехом. План романа давно у меня готов, эпоха представляется уже ясно воображению со своим особенным колоритом, и характеры уже заданы…» Майбутня «Чорна рада» мала спершу називатися по-іншому: «Сотник Шрамко и его сыновья». Невідомо, чи брався Куліш до написання твору, живучи в будинку М.Грабовського, але немає сумніву, що саме тут він міг повторити за улюбленим своїм Пушкіним:

«И даль свободного романа
Я сквозь магический кристалл
Еще не ясно прозирал…»

В Олександрівці П.Куліш почувався легко, настiльки добре йому тут працювалося, що сюди він приїздив і наступного літа…

Прочитати Чорна рада (.doc - 142 Kb)

Заказать бумажную версию



Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Если вы не авторизованы на сайте, можете сделать это прямо сейчас: ( Регистрация )
 (голосов: 2)

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.


| Google карта сайта
Бесплатная электронная библиотека