Автор: Іван Франко
Видавництво: Фоліо, 2008 р.
Видатним явищем в українській дитячій літературі був вихід у світ збірки казок письменника під назвою „Коли ще звірі говорили” (перше видання - 1899 р., друге - 1903 р.).
До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: „Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.”

В своїй збірці „Коли ще звірі говорили” Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.

Іван Якович Франко – видатний теоретик і практик дитячої літератури. Великий Каменяр залишив чимало віршованих і прозових творів для дітей. Про них із захопленням писав М.Коцюбинський: „А подивіться, з яким теплом, сердечним почуттям, з якою любов’ю малює він дітей. Доволі пригадати оповідання „Малий Мирон”, „Грицева шкільна наука”, „Мій злочин” та інші, доволі згадати написані ним для дітей казки і вірші – і стане ясним, що борець уміє любити дітей: Франко наче спочиває на дітях од моря сліз і горя, співцем якого він зробився”.

Іван Франко завжди підкреслював велике значення специфічних рис і якостей дитячої літератури. Вона, стверджував Франко, має бути максимально дохідливою, цікавою, веселою. У творах для дітей цілком правомірною є вигадка, домисел, фантастика. Неабияке значення має й те, що дитяча література впливає на почуття юних читачів, дає їм естетичну насолоду.

У творі „Байка про байку”, перша частина якого є власне своєрідною теоретичною статтею про специфіку дитячої літератури, Франко відзначає, що розмова з малолітнім читачем має свої особливості, зумовлені психологією дитини.

Не применшуючи важливості інших жанрів дитячої літератури, Франко надає великого значення казці, в якій найбільш повно враховано особливості дитячого сприймання. Адже фантазія і вигадка, наявні в казці, сприяють розвитку і збагаченню дитячої уяви, вражають дітей своєю незвичайністю, хвилюють і збуджують їх. Разом з тим, не зважаючи на елементи фантазії, казка повинна поглиблювати у дітей знання про навколишній світ, ознайомлювати їх з природою і суспільством, навчати їх розуміти людські характери і сприяти формуванню кращих рис характеру дитини.

Скачати книжку Коли ще звіри говорили (.doc - 86.40 Kb)