Автор: Лариса Шевелєва
Видавництво: Світ дитинства, Харків, 2000 р.
Серія: Правила, винятки, приклади, комментарі
До учбового посібника ввійшли основні правила української орфографії і пунктуації. Вони відібрані з урахуванням частоти помилок, що припускаються на письмі, і представлені в 54 таблицях.
Перед таблицями подано короткий теоретичний вступ "Основи українського правопису". Окремо виділено деякі слова, правопис яких зазнав змін згідно з новими правилами 1993 року (Український правопис.- К.: Наукова думка, 1996).
Додаток становить собою 18 таблиць відмінювання і дієвідмінювання.
Посібник розраховано на учнів старших класів середніх шкіл, абітурієнтів, студентів, а також усіх, хто вдосконалює знання з української мови.
Для всіх, хто бажає правильно розмовляти українською.

Автори: Є.І. Мазніченко, Н.М. Максименко, К.С. Чайка
Видавництво: Наукова думка, Київ, 2007 р.
Видання 2007 року виходить з уточненнями, пов'язаними зі змінами в українській граматиці, що сталися останнім часом. Для фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями правопису сучасної української літературної мови.
З розвитком нової української літературної мови - від часу видання «Енеїди» І. Котляревського – виникла потреба в зміні традиційного письма. Письменники, які писали живою українською мовою, мусили шукати засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їх давнім традиційним написанням. Пошук цей був великою мірою стихійним, а тому від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних (більш і менш поширених - іноді й суто індивідуальних) правописних систем . Найпомітніші серед них правописні системи О. Павловського, «Русалки Дністрової», П. Куліша, згодом Є. Желехівського. Як видно, у становленні українського правопису - вдосконаленні графіки й упорядкуванні орфографії - брала участь уся Україна: і Східна, і Західна.